|
Школа. | ||||
 | ||||
Пам я таємо і не забудемо ніколи.
ВЧЕНА НЕВІСТКА.
'Ось Вася наш,не будь-хто,-бачиш кого взяв собі за жінку-вчительку.Як би був,якийсь не такий,то,чи пішла така вчена дівчина за нього'-хвалилися мені мама під час одного з гостювань на Батьківщині,в селі. Познайомився,з приємною щирою гуцулкою /в селі всі горяни- гуцули/ Оксаною.І чомусь відразу ж вона мені припала до душі,такою близькою стала,мов би росли багато років разом,можливо тому,що я живу ,а вона росла в гора,а може тому,що просто вдачі такої була .
Ні один приїзд в село не обходився без запрошення в гості до брата Васі і Оксани.Все нарікала на долю,що нема здоров я, що Васі приходиться самому займатися чималеньким господарством, гордилась своїми дітьми Романом і Ігорем,що вдалися працьовитими і не 'дурними' і просила Бога дати їй здоров я,щоб вивести їх у світ.
З кожним моїм приїздом в село,замічав,що їй все тяжче і тяжче боротися з недугою.Востаннє ,при спілкувані на весілі в Олі дуже бідкалася, що мусить помагати,хоч і здоров я нема ,бо має два сини,які теж будуть женитись-...',а що ж, коли я помагаю,то й мені поможуть'-казала вона.
Не судилося на її долі бути на весіллі у своїх синів Романа і Ігоря. Забрав несправедливий Бог ії до себе ,до вічного дому в потойбіному світі.
Царство їй небесне.
У народі кажуть:'Чим частіше і тільки добрим словом будемо згадувати своїх рідних,що пішли від нас,тим легше їм буде у потойбічному світі.
Отож частіше згадуймо добром,молімося за упокій її душі там на небесах. Ще раз і багато.багато раз.
Царство їй небесне.
14 березня 2010
|
| Закрити |
